и, що породжують у автора чи іншої особи, яка має авторське право, право на винагороду, можуть бути:
   а) авторський договір (видавничий, постановочний, сценарний, художнього замовлення тощо);
   б) факт позадоговірного використання твору, коли не вимагається згода автора, але передбачена виплата авторської винагороди (ст. 19 Закону про авторське право);
   в) неправомірне використання твору. З наведених підстав виникнення права на авторську винагороду випливає висновок, що право на одержання винагороди породжується, як правило, лише фактом використання твору. Сам по собі факт наявності твору в об'єктивній формі права на винагороду породжує не завжди.
   Винагорода, одержувана автором чи іншою особою, яка має авторське право, є по суті винагородою за працю, вкладену у створення твору. Вона може бути у формі заробітної плати (наприклад, штатний художник, науковий співробітник науково-дослідної установи) або авторського гонорару. Можливе поєднання цих форм оплати.
   За винятком випадків, коли допускається використання твору без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди (ст.15—18 Закону про авторське право), винагорода має вип-лачуватися за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у вигляді одноразового платежу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або складатися із змішаних платежів.
   Розмір і порядок обчислення авторської винагороди за створення і використання твору визначається в авторському договорі.
   Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися мінімальні ставки авторської винагороди, що індексуються одночасно з індексацією мінімальних розмірів заробітної плати. Так, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 18 листопада 1994 р. №784 «Про мінімальні ставки авторської

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>