ановленому законодавчими та іншими нормативними актами.
   Порядок передачі українським автором права на використання його твору на території іноземної держави також встановлюється законодавством України і може бути здійснений через Державне агентство України з авторських і суміжних прав (ДААСП України).
   У зв'язку з приєднанням до Всесвітньої (Женевської) конвенції з охорони авторських прав Україна взяла на себе обов'язки за цією конвенцією. Відповідно до її положень кожна держава — учасниця Конвенції надає громадянам інших країн — учасниць Конвенції таку саму охорону авторських прав, як і власним громадянам. Цей важливий акт забезпечує охорону прав вітчизняних авторів, закладає кращу правову основу використання вітчизняних творів за рубежем. Всесвітня конвенція з охорони авторських прав поширюється також на музичні, кінематографічні твори та на твори образотворчого мистецтва.
   Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є кілька осіб — співавторів. Якщо два або кілька авторів спільною працею створюють твір, відносини між ними називаються співавторством (ст.12 Закону про авторське право). Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства:
   а) коли неможливо виділити працю кожного співавтора, — нероздільне співавторство;
   б) коли складові частини чітко визначені і відомо, хто з співавторів написав ту чи іншу частину, — роздільне співавторство.
   Співавторство можливе при створенні будь-яких творів. Для його визначення необхідні певні умови.
   1. Твір, створений спільною творчею працею співавторів, повинен бути єдиним цілим, таким, що не може існувати без
   360
  
  
   складових частин як ціле. Наприклад, якщо з підручника, написаного співавторами, виключити одну чи кілька глав, підручник як цілісний твір втрачає своє значення.

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>