ентах.
   Право на листи, щоденники, нотатки закріплене у цивільних кодексах Казахстану і Узбекистану, є вужчим, ніж право на недоторканість особистої документації.
   У цивільне законодавство необхідно внести загальну норму щодо особистої документації, яка б встановлювала суб'єктивне право громадянина мати свободу у створенні, веденні, накопиченні, використанні та розпорядженні своєю особистою документацією за своїм розсудом, виключаючи будь-яке втручання до неї третіх осіб поза волею громадянина, крім випадків, прямо зазначених у законі.
   Право громадянина на таємницю особистого життя означає юридичне забезпечену можливість вимагати від оточуючих не розголошувати відомості, які стали їм відомі з будь-яких джерел чи обставин, що стосуються особистого життя громадянина. Відповідно до цього кожна людина зобов'язана не розголошувати відомості з особистого життя іншої людини.
   У такому вигляді це право у цивільному законодавстві ще не закріплене. Існує лише правовий режим певних відомостей про особисте життя окремих осіб. Закон встановлює
   345
  
  
   лікарську таємницю, таємницю усиновлення, нотаріальних дій, адвокатську таємницю, таємницю операцій ощадних банків
   У цивільному законодавстві відсутні також специфічні заходи захисту права громадянина на таємницю особистої, життя, у тому числі й цивільні санкції до правопорушника.
   Право громадян на таємницю особистого спілкування означає, що жоден поза волею управомоченої особи не може ознайомитись з листуванням, телеграфними повідомленнями телефонними розмовами, крім випадків, прямо зазначених у законі.
   Користування вказаними засобами спілкування людей організується державою. Вона встановлює певний порядок обміну інформацією з метою запобігання розголошенню відомостей про особисте життя громадян. Закон забезпечує недоторканість засобів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>