м) розглядуваних правовідносцн є також безпідставність поширених відомостей, які порочать честь і гідність, тобто, коли факти чи обставини, зазначені у відомостях, ніколи не мали місця, були не такими або відображені спотворено. Вимоги про спростування відомостей, які мали місце, судом не задовольняються, оскільки у цьому випадку честь і гідність принижують не їх поширення, а поведінка особи, відображена у цих відомостях.
   Поширення відомостей, які не відповідають дійсності і порочать честь і гідність громадянина, може бути визнане не лише цивільним, а й кримінальним правопорушенням, тобто злочином. Якщо такі дії мають ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 125 і 126 К.К України, то потерпілий має право звернутися до суду із заявою про притягнення винного до кримінальної відповідальності або вчинити позов про захист честі й гідності у порядку цивільного судочинства.
   Кримінальна відповідальність за образу та наклеп наступає за навмисні дії винного. У цивільному праві захист честі й гідності не залежить від вини особи, яка поширила відомості, що порочать честь та гідність.
   Притягнення громадянина до кримінальної відповідальності, винесення щодо нього вироку та відмова у порушенні кримінальної справи або винесення виправдального вироку не виключає можливості вчинення потерпілим позову до суду на підставі ст.7 ЦК України.
   Якщо при розгляді цивільної справи про захист честі й гідності суд встановить, що дії відповідача містять ознаки злочину, він одночасно з винесенням рішення має право порушити кримінальну справу.
   Засобом захисту честі й гідності є спростування відомостей, які порочать честь і гідність людини або організації. Порядок
   342
  
  
   спростування встановлюється законом або судом. У ч.2-3 ст.7 ЦК України вказано:

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>