є майно у добросовісного набувача не тільки у випадку, коли воно викрадене, але взагалі у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння власника або його контрагента по договору «поза його волею».
   Отже, громадянин — власник якогось майна — не може витребувати його з незаконного володіння іншої особи при наявності сукупності трьох умов: а) набувач має бути добросовісним набувачем — він не повинен знати, що купує майно, не у власника; б) майно має бути придбане набувачем на гроші, тобто повинно бути саме купленим; в) власник повинен втратити володіння цим майном з власної волі, а саме, майно має і бути передане власником за договором (схову, майнового найму тощо) іншій особі, яка б продала його добросовісному набувачеві.
   Виникає питання, чому законодавець стає на захист інтересів добросовісного набувача у випадку, коли майно вибуло з володіння власника та його контрагента з їхньої власної волі. Законодавець виходить з тих міркувань, що власник припускає певну необачність, довірившись особі, яка на це не заслуговувала, про що свідчить весь розвиток подій: замість того, щоб повернути власнику одержану від нього за договором річ, особа, продає її комусь, а тому власник повинен нести не вигідні наслідки своєї необачності. Ці міркування, звичайно, відпадають, коли річ вибула з володіння власника та його контрагента поза їхньою волею.
   Все зазначене вище повною мірою відноситься до віндикації власності громадян, щодо віндикації державного і громадського майна діють особливі правила.
   Відповідно до ч.2 ст.145 ЦК України витребування майна з підстав, зазначених у ч.І цієї статті, не допускається, якщо майно було продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
   Отже, коли майно боржника буде передане судовим виконавцем для реалізації торговельній організації і там

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>