иємства одержала назву колективної. Однак, запропонована законодавцем конструкція права колективної власності є невдалою, оскільки, зокрема, дає підстави для її ототожнення з спільною власністю, яка не належить до самостійної форми власності. Це відбувається тому, що з однієї сторони власни-
   320
  
  
   ком майна колективного підприємства визнається юридична особа, а з іншої — колектив орендарів, трудових колектив, засновники, члени споживчої спілки чи інші особи, які утво-рили цю юридичну особу. Фактично цим утверджується концепція подвійного і навіть потрійного власника щодо одного і того ж майна, що неприпустимо для правової системи. Тому не випадково законодавча конструкція колективної власності була піддана критиці переважною більшістю вчених (0-А.Пушкін, Я.М.Шевченко, В.М.Коссак та ін.). Щоб усунути подібну колізію деякими авторами (В.І.Семчик) пропонувалося законодавче встановити щодо майна приватних і колективних підприємств правовий режим повного господарського відання. На наш погляд, і чинне законодавство не містить перешкод суб'єктам недержавних форм власності встановлювати утворюваним ними юридичним особам такий правовий режим майна відповідно до установчого договору, зберігаючи при цьому на нього право спільної власності.
   321
   Глава 22
   ЗАХИСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
   §1. Значення та засоби захисту права власності
   Захисту права власності наш законодавець завжди приділяв велику увагу, оскільки власність громадян, колективна та державна власність є основою розвитку Української держави. Отже, коли здійснюється захист зазначених форм власності, йдеться, по суті, про захист основ нашого суспільства. Необхідність всебічного захисту власності громадян зумовлюється ще й тим, що вона безпосередньо має задовольняти їхні матеріальні та культурні потреби.
   Переважна більшість громадян

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>