ї) може мати ті чи інші особливості, зумовлені призначенням того чи іншого об'єкту, складом або характером зв'язків учасників спільної власності. В умовах становлення правової | системи України більш-менш врегульованими виявилися і відносини лише спільної часткової власності (за винятком спільної сумісної власності подружжя). Тому, зрозуміло, в подальшому більша увага буде надаватися висвітленню питань правового режиму часткової власності. Однак, певні положення про спільну часткову власність можуть певною мірою застосовуватися і до не врегульованих відносин сумісної власності, якщо інше не визначено угодою співвласників та не суперечить її сутності.
   1.Право спільної власності на жилий будинок (квартиру). Одним з найпоширеніших об'єктів права спільної часткової власності громадян (сьогодні — права сумісної власності) є жилий будинок. Право спільної часткової власності на нього може виникнути внаслідок укладення договорів купівлі-продажу або дарування, отримання кількома особами будинку у порядку спадкування, а також спільної забудови. Відповідно до законодавства громадянину в установленому порядку надається земельна ділянка для індивідуального житлового будівницт-
   312
  
  
   ва. Проте нерідко забудовнику надають різноманітну допомогу інші особи (члени сім'ї, родичі, інші близькі особи). У законодавстві до сьогоднішнього дня чітко не визначено правові наслідки такої допомоги. Тому судові органи при розгляді справ даної категорії керувалися відповідними постановами Пленуму Верховного Суду СРСР, Пленуму Верховного Суду УРСР.
   Так, ще у постанові Пленуму Верховного Суду СРСР від 31 липня 1962 р. «Про судову практику в справах про право особистої власності на жилі будівлі» вказувалося, що за загаль-ним правилом участь окремих осіб своєю працею і коштами у будівництві жилого будинку

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>