іж ними; г) квартира чи будинок, передані з державного житлового фонду при приватизації за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність
   300
  
  
   (ст.ст.17-18 Закону України «Про власність», ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Чинне законодавство не виключає також можливості виникнення сумісної власності між громадянами і юридичними особами чи державою, між юридичними особами.
   Отже, як спільна часткова власність, так і спільна сумісна власність можуть виникати або на підставі закону, встановлюючого щодо створюваного майна правовий режим тієї чи іншої, або на підставі угоди.
   Існування інституту права спільної власності має велике значення. З його допомогою для громадян створюються кращі умови для задоволення матеріальних і культурних потреб, раціональнішого використання сімейного бюджету, зміцнення сімейно-трудових зв'язків і товариських взаємин, а також отримання трудових доходів. Право спільної власності відкриває широкі перспективи і для організацій, сприяючи підвищенню ефективності їхньої виробничо-господарської діяльності, економії коштів і ресурсів.
   §2. Право спільної часткової власності
   Спільна часткова власність може виникнути між громадянами, організаціями, а також між громадянами і організаціями. Юридичними підставами для цього можуть бути договори про сумісну, у тому числі і підприємницьку діяльність, придбання майна у спільну власність внаслідок спадкування тощо.
   У ЦК правовому регулюванню відносин між учасниками права спільної часткової власності безпосередньо присвячено ст.ст.112-119. При цьому їхня дія розрахована переважно на спільну часткову власність громадян, у зв'язку з чим застосування цих норм до спільної власності організацій можливе лише у тій мірі, що не суперечить спеціальному закону, статутній

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>