в (організацій), які перебувають на державному бюджеті, знаходяться в оперативному управлінні цих установ (організацій), які у межах, встановлених законом, відповідно до цілей своєї діяльності, планових завдань і призначення майна здійснює права володіння, користування і розпорядження ним.
   Отже, діюче законодавство передбачає дві правові форми закріплення державного майна за державними організаціями: повного господарського відання і оперативного управління. Однак законодавець не наводить конкретних критеріїв, за якими можливе розмежування цих правових понять. Більше того, під повним господарським віданням мається на увазі надання державному підприємству відповідних прав володіння, користування і розпорядження державним майном, тобто права, яке становить зміст права оперативного управління. Особливість же права повного господарського відання полягає, на наш погляд, у тому, що власники державного майна надають державним підприємствам ширший обсяг повноважень щодо такого майна для діяльності в умовах госпрозрахунку і самофінансування, порівняно з правом оперативного управління. Цей висновок випливає із змісту останньої фрази ч.2 п.1 ст,37 Закону України «Про власність» про те, що до права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо законом не передбачено інше. Така норма передбачена ст.39 Закону, яка визначає повноваження державних установ щодо майна, закріпленого за ними на праві оперативного управління.
   До прийняття Закону про власність в СРСР держава надавала усім державним організаціям майно лише на умовах права оперативного управління, встановлюючи для них більш чи менш суттєво обмежений обсяг прав володіння, користування і розпорядження державним майном залежно від цілей їхньої діяльності, зберігаючи при цьому статус власника переданого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>