овах, що зумовлено, зокрема, множинністю її суб'єктного складу. Загальні, найпринциповіші правила щодо обсягу повноважень суб'єктів права державної власності і сьогодні визначаються державою, її найвищими органами влади. Проте сам по собі цей факт ще не дає підстав для надання переваг одному суб'єкту перед іншими суб'єктами права державної власності, можливості якої можуть бути краще реалізовані при встановленні юридичної рівності всіх суб'єктів.
   Відповідно до Закону про власність в СРСР (втратив чинність) розпорядження і управління землею та іншими природними ресурсами, а також майном, яке перебуває у загальнодержавній (республіканській) власності, власності автономної республіки, інших автономних утворень і комунальної вла-
   ___________________
   'Відомості Верховної Ради України.- 1991.-№13.—С.181.
   287
  
  
   сності, від імені народу здійснювали відповідні Ради народних депутатів і уповноважені ними державні органи. За Закон України «Про власність» Верховна Рада України, місцеві Ради народних депутатів, а також уповноважені ними державні орга здійснюють від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) лише управління державним майном. Такий підхід є більш прийнятним, оскільки зазначені органи таке майно безпосередньо за призначенням не використовують, а довіряють створюваним для цього державним підприємствам і установам. Саме вони є носіями необхідних їм правомочностей володіння, користування і розпорядження.
   Звертає на себе увагу факт відмови законодавця від доповнення тріади правомочності власника (володіння, користування і розпорядження) додатковими правомочностями, зокрема контролю й управління. Не вдаючись до глибокого і детального аналізу наведених термінів, необхідно зазначити їх малоперспективність у цивільному праві. В юридичній літературі вже мали

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>