всього державного майна при такій конструкції виступає сама держава, символізуючи волю і інтереси всього народу. Таке абстрактне визнання народу власником державного майна не сприяло вихованню у трудящих почуття господаря, відповідальності за його ефективне використання. Більше того, це, зокрема, призвело до відчуження трудящих від засобів виробництва. Склалося становище, при якому вони були позбавлені права впливати на формування відносин власності, розподіл отримуваних від її використання прибутків тощо. Ці обставини певною мірою були враховані спершу у Законі «Про власність в СРСР», а згодом і в Законі України «Про власність», в яких передбачено було принципово нову конструкцію права державної власності, спрямовану на забезпечення рівноправності її з іншими формами власності, можливості переходу державної власності у колективну та приватну власність, введення багатосуб'єктності та інші новели.
   Залежно від рівня усуспільнення державна власність в Україні відповідно до ст.31 Закону України «Про власність» поділяється на загальнодержавну власність і власність адміністра-тивно-територіальних одиниць (комунальну власність). До особливого різновиду державної власності може бути віднесена також власність Кримської Автономної Республіки.
   Суб'єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, автономної республіки — Республіка Крим, а суб'єктами права комунальної власності —
   274
  
  
   адміністративно-комунальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Зазначені суб'єкти права державної та комунальної власності здійснюють належні їм повноваження, використовуючи особливий правовий інститут — «управління». Таке управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці)

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>