я відносин власності громадських організацій суттєво відрізняється від регулювання кооперативної власності.
   Основними джерелами утворення власності громадських організацій є вступні й членські внески, добровільні внески державних, кооперативних та інших громадських організацій.
   Політичні партії мають право на майно, придбане від продажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою,
   268
  
  
   проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів.
   Громадські організації, також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності, створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Поряд з цим право власності громадських організацій виникає не тільки при наявності названих юридичних фактів, а й у силу загальних підстав виникнення права власності, наприклад, при укладенні цивільних угод, при спадкуванні тощо.
   Суб'єктом права власності громадських організацій виступає сама громадська організація. У науці цивільного права деякий час домінувала думка про багатосуб'єктність права власності громадських організацій, відповідно до якої це право одночасно належить кільком суб'єктам. Наприклад, профспілки є багатоланковою системою, яка складається з багатьох організацій різних рівнів, що мають право юридичної особи. Виходячи з концепції багатосуб'єктності, можна сказати, що право власності належить всім юридичним особам даної громадської організації: галузевим профспілкам, всім профспілковим організаціям. Відносно спілок добровільних товариств висловлювалася думка про те, що суб'єктом права власності виступає як сама спілка, так і об'єднані нею громадські організації. Багатосуб'єктність права власності громадських організацій не була

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>