. Тому і їх доходи не вважаються підприємницькими.
   Підприємницькою діяльністю вправі займатися кожний дієздатний громадянин. Водночас існують і певні обмеження. Так, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини (ст.2 Закону «Про підприємництво»). Заборонено також займатися підприємницькою діяльністю державним службовцям безпосередньо чи через посередників, крім випадків, передбачених чинним законодавством (ст.16 Закону України «Про державну службу»). В обох випадках встановлені обмеження мають на меті запобігти можливим зловживанням в сфері підприємництва і обумовлені вони відповідно скоєнням особою злочину і перебуванням на певній посаді. Однак, якщо в першому випадку обмеження стосуються як підприємницької так і іншої діяльності, то в другому випадку вони стосуються лише підприємницької діяльності. Таким чином, можна дійти висновку, що державні службовці можуть виступати засновниками підприємницьких юридичних осіб. Іншими словами, це означає, що така заборона має стосуватися лише тих державних службовців, які вирішили обрати індивідуальну форму підприємництва без утворення юридичної особи. Між тим загальновідомо, що у юридичних осіб можливості одержувати доходи можуть бути незрівняно вищими порівняно з можливостями індивідуальних підприємців. Тому позицію законодавця щодо подібного підходу до встановлення заборон в сфері підприємництва не можна назвати виваженою.
   Виникнення у громадян права власності за договорами та іншими правочинами. За цією похідною правовою підставою формується

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>