ержати також спеціальний дозвіл (ліцензію).
   Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність самостійно (особисто) або шляхом утворення (одноособове чи спільно з іншими громадянами) юридичної особи. В останньому випадку він формально не набуває статусу підприємця, але водночас стає власником (співвласником) створеного підприємства і може при цьому виконувати необхідні управлінські функції, одержуючи за це відповідну плату. Отже за чинним законодавством громадянин може вважатися підприємцем лише тоді, коли він одноособове займається підприємництвом. Очевидно, тут має місце певна недосконалість законодавчого визначення статусу підприємця, оскільки за подібного підходу доходи громадянина — власника навіть індивідуального приватного підприємства не повинні вважатися підприємницькими, а відтак стає невизначеним режим таких доходів.1
   Не повинна визнаватися підприємницькою діяльність громадянина по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняттю торгівлею, яка не є систематичною (регулярною), якщо вона була вчинена з метою одержання прибутку. Наприклад, громадянин, який створив ту чи іншу річ (скульптуру, прилад, інструмент тощо), вправі продати її за будь-яку ціну, а одержана сума поступає у його власність на законній підставі, тобто як доходи, одержані громадянином від «індивідуальної праці».
   Складним є питання про зміст самого поняття «систематичності» діяльності, оскільки в Законі «Про підприємництво» не можна знайти на нього чіткої відповіді. Між тим в Декреті Кабінету Міністрів від 17 березня 1993 р. «Про податок на промисел»,2 в якому було зазначено, шо платниками податку на промисел є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, як ті, що мають, так і ті, що не
   1Детальніше про правовий режим доходів від підприємницької діяльності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>