ми законодавчими актами. Законодавство про працю не поширюється на осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю чи підприємницькою діяльністю. Таким чином, за зазначеною підставою право власності виникає у того громадянина-працівника, який уклав трудовий договір (контракт) з власником підприємства або уповноваженим ним органом відповідно до вимог ст.21 КЗпП.
   Законодавство про працю формально не обмежує максимальних розмірів оплати праці, а лише обумовлює встановлення мінімального розміру заробітної плати працівника. Винагорода працівників за виконану роботу здійснюється з дотриманням умов існуючої системи оплати праці. Важливо відзначити, що нестримана заробітна плата не є об'єктом права власності (в юридичному розумінні), а належить йому за зо-
   ___________________________________
   1До суспільного виробництва в даному випадку ми відносимо підприємства державного і приватного сектору економіки.
   247
  
  
   бов'язальним правовідношенням і стає об'єктом права власності працівника з моменту фактичної передачі останньому.
   Саме момент видачі-одержання заробітної плати є юридичною підставою розповсюдження на неї режиму права приватної власності. За домовленістю з адміністрацією підприємства заробітна плата може також перераховуватися на депозитний рахунок працівника в кредитній установі.
   Як вже зазначалося, заробітна плата не єдина форма доходів громадян від участі в суспільному виробництві. Законом України «Про власність» були передбачені й інші форми можливих доходів громадян, формування яких поставлено в залежність від організаційно-правової форми утворення юридичної особи. Наприклад, відповідно до ст.24 цього Закону член кооперативу (колгоспу), який може і не бути його працівником, має право на частку доходу, одержану на його пай. В особливому порядку може формуватися

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>