ям Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» від 17 жовтня 1990 р., в ст.11 якого зазначалося, що розміри індивідуальних житлових і господарських споруд на селі не регламентуються. Норма ст.11 зберігла свою чинність і після прийняття Закону України «Про власність», а також після подальших змін і доповнень, що вносилися в Закон від 17 жовтня 1990 р. Звідси можливий логічний висновок: в селах зберігаються обмеження щодо кількості жилих будинків, а в містах — щодо кількості і розмірів жилих будинків. Відповідно і Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 4 жовтня 1991 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право індивідуальної власності на жилий будинок»1 рекомендував судам при розгляді справ даної категорії враховувати ст.11 Закону від 17 жовтня 1990 р. (п.1). І лише після вилучення з ЦК Ук-
   _____________________________________
   1Право України.—1992—№2.—С.79. Водночас в нотаріальній практиці при посвідченні договорів купівлі-продажу вже після прийняття Закону СРСР «Про власність в СРСР» від покупців не вимагалось подання довідки про наявність у них житла на праві власності.
   241
  
  
   раїни ст.ст. 100-104 та інших відповідно до Закону від 16 грудням 1993 р. зникли остаточно правові підстави застосування норм, обмежуючих право власності на жилий будинок (квартиру). Звичайно, передчасно стверджувати, що сьогодні кожний громадянин може мати у власності кілька квартир (кілька будинків) або житло будь-якого розміру. По-перше, в Україні поки що існує великий дефіцит житла, а по-друге, у переважної більшості громадян відсутні необхідні кошти для придбання житла в таких обсягах. Окрім всього, можливе певне регулювання розмірів жилих і нежилих споруд, що обумовлюватиметься

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>