етному носієві (власнику) або іншим чином визначали фактор привласнення матеріальних благ індивідом. Тому не випадково в проекті нового ЦК України запропоноване інше поняття права власності, яке визначається як «право володіння, користування і розпорядження майном на свій розсуд і самим абсолютним чином» (ст.139). Звичайно, порівняно з попереднім останнє визначення є юридичне більш виваженим, хоча також не позбавлене вад, оскільки не містить ознаки привласнення майна особою. Взагалі ж, нагальної необхідності в законодавчому визначенні права власності не існує. Це проблема юридичної науки. На наш погляд, з урахуванням усього сказаного право власності можна визначити як «визнане законом право, яке закріплює абсолютну приналежність майна особі (власнику) та визначає її права і обов'язки щодо цього майна».
   §2. Об'єкти права приватної власності громадян
   В ст.145 Проекту нового ЦК України передбачений орієнтовний перелік об'єктів права приватної власності громадян, який співпадає з переліком, сформульованим в Законі «Про власність» з тією, однак, різницею, що в Проекті перелік об'єктів стосується одночасно і юридичних осіб та окрім всього передбачені земельні ділянки. Це означає, що за законом у власності громадян і юридичних осіб можуть бути, як правило, одні і ті ж об'єкти. Тобто, громадяни вправі мати у приватній власності будь-яке майно споживчого або виробничого призначення, склад і кількість якого можуть бути обмежені лише законом.
   Як випливає із змісту ст.9 Закону України «Про власність», не можуть бути у власності окремих громадян об'єкти права виключної власності народу України, до яких належать земля (за винятком земельних ділянок певного розміру), її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>