вні ознаки особистої власності і її місце в соціалістичній економіці, розглядаючи таку власність як індивідуальну форму присвоєння результатів своєї праці лише з метою задоволення особистих потреб. При цьому К.Маркс і Ф.Енгельс особисту власність визначали як особисто придбану своєю працею, що створює основу особистої свободи. Отже, в марксистсько-ленінському вченні про особисту власність в соціалістичному суспільстві визначальними стали ідеї про її трудове походження і споживчий характер. Саме ці ознаки знаходили своє адекватне юридичне оформлення у всіх законодавчих актах. Так, у ст. 13 Конституції СРСР 1977 р. (у редакції до 14 березня 1990 р.) вказувалося, що основу особистої власності громадян СРСР складають трудові доходи (аналогічна норма містилася і в Конституції УРСР 1978 р.). Відповідно дозволялось мати в особистій власності предмети вжитку особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.
   Наведений перелік хоч і не є вичерпним, але свідчить про те, що за законом громадянам дозволялось мати в особистій власності лише майно споживчого характеру, за деякими не-значними винятками. Так, громадяни мали право набувати в особисту власність певне майно виробиичо-господарського при-
   1В 1922—1928 рр. цей процес був тимчасово перерваний у зв'язку з переходом до нової економічної політики (непу).
   231
  
  
   значення для ведення підсобного господарства, заняття індивідуальною трудовою діяльністю. В особистій власності не могли знаходитись об'єкти виключної державної власності — земля, її надра, води, ліси, основні засоби виробництва, засоби транспорту, зв'язку, банки (ст. 21, 22 Основ цивільного законодавства 1961 р., ст. 90 ЦК УРСР 1963 р.).
   На окремі об'єкти права особистої власності громадян в законодавстві передбачалися

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>