порядчого документа на річ.
   Характеризуючи вручення речі набувачеві як один з найпоширеніших способів передачі, зауважимо, що не завжди вручення відповідає буквальному фактичному переданню «з рук в руки». Поняття «вручення» має ширший зміст і охоплює всі випадки переходу майна безпосередньо від попереднього власника до набувача.
   Якщо договір не містить зобов'язання доставити річ набувачеві, то попередній власник може передати річ іншим способом — шляхом укладення договору з органами залізничного, водного, автомобільного або повітряного чи морського транс-
   229
  
  
   порту, або з органами зв'язку на доставку відповідних речей! набувачеві, який з моменту передачі майна транспортними! організаціями або органам зв'язку і стане новим власником.
   Випадкова загибель речі — це знищення її при відсутності вини з боку будь-яких осіб щодо обставин, які сприяли загибелі речі. Правові наслідки випадкової загибелі полягають у тому, що всі збитки від цього покладаються на власника речі. Саме так вирішується це питання у законі: ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлено законом чи договором (ст.130 ЦК України). І це правило також носить диспозитивний характер, тобто надає сторонам право інакше вирішити це питання.
   Відповідно до ч.2 ст.130 ЦК України, якщо має місце прострочення з боку відчужувача або набувача у передачі або прийнятті речі, то ризик випадкової загибелі або випадкового зіпсування несе сторона, що прострочила передачу.
   Отже, пов'язуючи момент виникнення права власності саме з передачею речі набувачеві, чинне цивільне законодавство має на меті забезпечити охорону матеріальних цінностей сус-пільства. Лід загрозою ризику випадкової загибелі або зіпсування

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>