я набуває питання про момент виникнення права власності у набувача. З цим пов'язані важливі правові наслідки, насамперед про долю плодів і доходів, ризик випадкової загибелі речі, можливе звернення стягнень за рішенням суду чи арбітражу на конкретне майно та ін.
   Відповідно до ст.128 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
   У силу диспозитивного характеру наведеної норми і спеціальний закон, і самі учасники майнових відносин можуть розв'язати це питання інакше. Наприклад, пов'язати перехід права власності з іншими обставинами: укладенням договору або повної оплати речі. Щодо позиції законодавства, то можна навести ст.227 ЦК України, якою встановлено обов'язковий порядок укладення договору купівлі-продажу жилого будинку з нотаріальним посвідченням і наступною реєстрацією у виконкомі місцевої Ради народних депутатів. За таких умов можливості сторін у використанні диспозитивного характеру ст.128 ЦК України дещо обмежені, оскільки вони (сторони) не можуть визначити момент переходу права власності обставиною чи фактом, який передує нотаріальному посвідченню договору або його реєстрації — така угода сторін буде недійсною, оскільки суперечить закону. А от, наприклад, у ЦК Росії (ст.135) це питання розв'язано більш конкретно: якщо договір про відчуження речі підлягає реєстрації, право власності виникає у момент реєстрації.
   Передачею речі відповідно до ст.128 ЦК України визнається вручення речі набувачеві, а також інші способи, наприклад, здача майна транспортній організації для відправки набувачеві, здача на пошту для пересилки йому при умові відчуження речей без зобов'язання доставки. Нарівні з наведеними способами передачею речі визнається і передача коносаменту або іншого розпорядчого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>