ому належали матеріали (або стара річ), чи той, хто вклав свою працю.
   Специфікатор (особа, яка переробляє річ) може стати власником нової речі при наявності двох умов одночасно: а) вартість виготовлення речі перевищує вартість матеріалів (або вартості старої речі); б) специфікатор не знав і не повинен був знати, що виготовляє речі з чужих матеріалів, які належать іншій особі.
   Якщо специфікатор визнається власником речі, він має повернути цій особі вартість належних їй матеріалів або компенсувати вартість старої речі. Коли ж вартість матеріалів пе-ревищує вартість речі, власником речі визнається власник матеріалів. Він може залишити річ за собою, сплативши витрати на її виготовлення, або відмовитись від неї на користь специфікатора.
   Але у цивільному законодавстві питання про специфікацію розв'язане лише у ст.155 ЦК Литви. Інші держави, зокрема Україна, це питання вирішують по аналогії.
   Плоди і доходи. За загальним правилом, встановленим ст.133 ЦК України, одержання плодів і доходів є одним із способів
   226
  
  
   набуття права на річ, яка приносить плоди, приплід тварин, доходи її власникам, якщо інше не встановлене законом або договором власника з іншою особою.
   Але закон у деяких випадках вирішує це питання інакше. Так, ст.22 Закону України про власність передбачає, що продукція, вироблена орендарем з використанням орендованого майна, а також одержані від неї доходи, є його власністю. Диспозитивний характер ст.133 ЦК України дає змогу визначити долю плодів і доходів також угодою між власником речі та іншою особою.
   Похідні способи набуття права власності пов'язані з переходом права власності, як правило, з актом розпорядження майном, яке має місце з боку попереднього власника.
   У науці цивільного права питання похідних способів набуття права власності пов'язується з проблемою

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>