льнодержавної (республіканської) власності або до
   224
  
  
   комунальної відповідно до встановленої підпорядкованості. Державне підприємство на надане йому майно має право повного господарського відання, відповідно до якого воно володіє, користується і розпоряджається цим майном і на свій розсуд учиняє з ним будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства в цілому.
   Державні установи, які утримуються за рахунок бюджету, на закріплене за ними майно мають право оперативного управління, яке за своїм обсягом значно вужче, ніж право повного господарського відання, і обмежує володіння, користування і розпорядження майном установленими цілями діяльності установи, завданнями і призначенням майна.
   Отже, право власності як інститут сучасного цивільного права встановлює різноманітність форм власності і відповідно рівні умови господарювання, не передбачаючи будь-яких привілеїв для жодної з цих форм. Такий підхід має закріпити модель власності, яка відповідатиме рівневі розвитку виробничих сил у країні, забезпечуватиме належні темпи дальшого розвитку з урахуванням необхідності перебудови структури виробництва і стимулюватиме максимальне задоволення соціально-економічних потреб суспільства в цілому і кожного громадянина зокрема.
   §4. Способи набуття і припинення права власності
   Як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, право власності може виникати при наявності певних юридичних фактів, зазначених в цивільному кодексі.
   Всі юридичні факти, які утворюють правовідносини власності (і відповідно суб'єктивне право власності), можна поділити на первісні і похідні.
   Первісні — коли право власності виникає на річ вперше або незалежно від попередніх власників.
   Похідні — коли право власності виникає у суб'єкта внаслідок волевиявлення попереднього власника.
   До первісних способів

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>