цію можуть викупатися іншими суб'єктами економічних відносин: кооперативами, колективними підприємствами, іншими господарсь-кими або акціонерними товариствами або окремими громадянами.
   Виникають і такі нові суб'єкти майнових відносин, як господарські асоціації (об'єднання). Вони представлені різними організаційними формами: концернами, консорціумами, союзами, міжгалузевими і регіональними об'єднаннями. Ці організації не є власниками майна організацій і підприємств, що входять до складу асоціацій.
   Отже, чинне законодавство дає дорогу для розвитку найрізноманітніших форм групової (колективної) власності, надаючи її суб'єктам можливість проявити ініціативу, заінтересованість, що стане запорукою високих виробничих результатів.
   Масштаби роздержавлення зумовлені передусім метою ліквідувати монополію державної власності, а також обсягами державного майна. Сьогодні балансова вартість основних фондів країни (без вартості землі, надр, лісів і особистого майна громадян) складає близько 3 трильонів карбованців. З них майже 90% перебуває у власності держав.
   Паралельно з процесом «роздержавлення» майна у межах самої державної власності мають відбуватися суттєві зміни, пов'язані з децентралізацією. На перший план вийдуть місцеві Ради, що мають стати головними дійовими особами у перетворенні державних підприємств в інші форми власності.
   Процес роздержавлення — це подолання монополії державної власності, забезпечення громадянам можливості бути власником засобів і продуктів виробництва.
   Земля і її надра, води, рослинний і тваринний світ є невід'ємним надбанням всіх громадян, народів, які проживають на території України, володіють ними, користуються і розпоряджаються (ст.1 Закону України про власність). Щодо майна окремих державних підприємств, то воно може відноситися до загальнодержавної

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>