така форма власності може виникати на підставі діючих норм і вимагатиме правового захисту.
   Відповідно до ст.8 Закону про власність члени сім'ї та інші особи, що разом ведуть трудове господарство, могли мати у власності майстерню або інше мале підприємство в галузі побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування та в інших сферах господарської діяльності. П.4 ст.1 того ж Закону передбачав, що власник вправі на умовах і в межах, передбачених законодавчими актами суверенних і автономних республік, укладати договори з громадянами про використання їх праці при здійсненні належного йому права власності.
   Отже, з одного боку у власності окремих громадян можуть бути основні засоби виробництва, а з іншого — ці громадяни-власники можуть використовувати найману працю. Ці ознаки характеризують власність названих осіб як приватну на відміну від суспільної.
   Від такої компромісної позиції щодо визнання права приватної власності відмовилося законодавство України. Відповідно до ст.2 Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність» остання в Україні виступає в формах державної, колективної і приватної власності. Всі форми власності є рівноправними, мають рівні умови для їх розвитку та захисту.
   Власність громадян створюється і примножується за рахунок їхніх доходів від участі в суспільному виробництві, від ведення власного господарства і доходів від коштів, що вкладені в кредитні установи, акції та інші цінні папери, надбання майна при успадкуванні та на інших засадах, передбачених в законі. Ця власність заснована на свободі особи в розпорядженні своїми здібностями до виробничої і творчої праці, виборі її форм і засобів звернення цих результатів на задоволення суспільних і особистих потреб.
   Приватна власність виникає не тільки тоді, коли майно належить одному громадянину, але

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>