і обмеження — або встановлені власником, або такі, що випливають з призначення майна чи статутних завдань користувача.
   Право розпорядження в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна).
   Право розпорядження у суб'єктивному розумінні — це закріплена у нормах права можливість визначити юридичну чи фактичну долю майна.
   Якщо викладені вище правомочності володіння і користування можуть належати не лише власнику, а й іншим особам, то право розпорядження належить, як правило, лише власнику. Винятки з цього становлять випадки примусового вилучення майна у власника (націоналізація, конфіскація, реквізиція, примусовий продаж тощо).
   218
  
  
   Право розпорядження власник реалізує через можливість припинити або обмежити належне йому право власності. Наприклад, укладаючи договір оренди, власник на встановлений строк передає право володіння і користування своїм майном, його окремою частиною чи певною річчю іншій особі — орендарю. Тим самим власник на цей час обмежує своє право власності, немов би розподіляючи правомочність по володінню, користуванню і розпорядженню майном між різними особами.
   Інший приклад. Власник майна може припинити своє право власності шляхом укладення певних цивільних договорів:
   купівлі-продажу, поставки, міни, дарування, позики. Тим самим припиняється одне правовідношення власності і встановлюється інше, де новим власником стає його контрагент за договором: покупець при договорі купівлі-продажу, поставці, міні, обдарований — при даруванні, позичальник — при позиці.
   Наведені приклади свідчать про засоби визначення юридичної долі речі, коли власник з допомогою угод впливає на юридичний стан належного йому майна.
   У літературі справедливо зазначається, що акт розпорядження

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>