их підставах.
   Користувачем є і державне підприємство, що здійснює право користування як елемент права повного господарського відання, і державна установа у силу оперативного права управління, орендний колектив на підставі договору оренди тощо. У наведе-
   217
  
  
   них випадках право користування названих осіб є вторинним, похідним від права користування, яке належить власнику.
   Відповідно до п.2 ст.б Закону про власність (ст.133 ЦК України) власнику належить право на результати господарського використання майна (продукцію, плоди, доходи), якщо інше не передбачене законом або договором.
   Закон України про власність (ст.22) визначає, що продукція орендаря, вироблена ним з використанням орендованого майна, і також одержані ним доходи, стають його власністю. Більше того, у власності орендаря залишаються зроблені ним удосконалення, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Таке правило застосовується на підставі ст.27 Закону України *Про оренду майна державних підприємств та організацій», якщо інше не передбачено у самому договорі оренди. Якщо йдеться про удосконалення, які не можуть бути відокремлені від майна, орендар має право на компенсацію за витрати лише за умови, що він зробив їх за свій рахунок і при згоді власника майна.
   Право користування майном належить наймачеві при укладенні договору побутового прокату, але при цьому воно повинно здійснюватись лише відповідно до призначення цього майна.
   Отже, право користування, як і право володіння, може належати не лише власнику, а й іншим особам за різних правових підстав, зокрема численних цивільних договорів. Зауважимо, що власник у здійсненні права користування належним йому майном обмежений лише загальними межами закону, а правомочності інших користувачів по користуванню майном мають ще й спеціальні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>