ношення власності.
   Отже, суб'єктивне право власності — це елемент абсолютного правовідношення, тобто власник як правомочний суб'єкт перебуває у правовідношенні з усіма третіми особами, має суб'єктивне право за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном, здійснювати своєю владою управління ним і вчиняти щодо цього майна будь-які дії, що не суперечать закону.
   Щодо суб'єктивних обов'язків у цьому правовідношенні, то всі особи, які не є власниками даного майна, а тому розглядаються як зобов'язані суб'єкти, повинні забезпечувати з свого
   214
  
  
   боку поведінку, яка б не перешкоджала власнику здійснювати його суб'єктивне право.
   §2. Зміст права власності
   Законом України про власність (ст.4) встановлено, що власник за своїм розсудом володіє, користується і розпоряджається належним йому майном,, здійснює своєю владою управління ним і вправі вчиняти будь-які дії, які не суперечать закону.
   Таким чином, суб'єктивне право власності формується як сукупність трьох найголовніших правомочностей: права володіння, права користування, права розпорядження. Що ж до права власника управляти майном і вчиняти з ним дії, то, на нашу думку, це не нова, самостійна від названої тріади правомочність власника, а лише уточнення (роз'яснення) права користування і розпорядження майном.
   Правомочності по користуванню, володінню і розпорядженню виникають у власника одночасно з виникненням права власності. Характерно, що разом, у сукупності «тріада» правомочностей, яка характеризує право власності у повному обсязі і розкриває його зміст, може належати лише власнику і нікому більше.
   Окремо право володіння, право користування, право розпорядження може належати також іншим особам — орендатору, наймачу, іншим, які здійснюють ці права лише при погодженні з власником. Правомочності

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>