реривання строку позовної давності полягає у тому, що при настанні однієї із і двох зазначених обставин перебіг давності починається спочатку, а час, який пройшов до перерви, до нового строку не зараховується. Жодні інші обставини, у тому числі зміна осіб у зобов'язанні, не впливають на перебіг строків позовної давності.
   5. Позовна давність — інститут матеріального, а не процесуального цивільного права. Обмежене строком давності право на позов означає лише можливість одержати примусовий захист порушеного суб'єктивного права від юрисдикційного органу. Оскільки зацікавлена особа може у будь-який час звернутися до суду, арбітражного, третейського суду або іншого органу за захистом порушених чи оспорюваних прав та інтересів, які охороняються законом, ст.74 ЦК передбачає, що вимоги щодо захисту порушеного права приймаються цими органами незалежно від закінчення строку позовної давності. Але якщо при розгляді спору буде встановлено, що позовна давність закінчилася до пред'явлення позову, то це є підставою для відмови в його задоволенні.
   Закінчення строку позовної давності щодо головної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, поручительства тощо). Проте, якщо суд, арбітражний або третейський суд визнають поважною причиною пропуск строку позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст.80 ЦК). При цьому необхідно вказати, які саме обставини послужили підставою для поновлення строку. Не даючи хоча б примірного переліку поважних причин, при наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, закон покладає вирішення цього питання на юрисдикційний орган. І це цілком слушно, бо тільки на
   208
  
  
   підставі глибокого і уважного аналізу всіх обставин конкретної справи можна зробити висновок про поважність (чи неповажність) причин пропущення

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>