ив у видачі вкладу, застосування позовної давності і в цьому випадку суперечило б суті кредитних відносин, що розглядаються як безстрокові, не обмежені будь-якими часовими рамками.
   По-друге, не поширюється давність і на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, за винятками, прямо передбаченими законом. Особисті немайнові права, як правило, безстрокові для їх носія, тому не обмежується у часі і можливість їх захисту у випадках порушення (але для захисту честі й гідності громадян та організацій встановлено строк позовної давності в один рік).
   По-третє, не поширюється давність на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина. Проте вимоги задовольняються не більш ніж за три роки, що передують пред'явленню позову. Відсутність строків давності є гарантією для потерпілих. Останні мають право вимагати відшкодування в будь-який час. Законодавчими актами можуть бути передбачені також інші вимоги, на які позовна давність не поширюється.
   2. Сучасне цивільне законодавство передбачає два види строків позовної давності: а) загальні і б) скорочені (спеціальні).
   Загальний строк позовної давності, встановлений триваліс-
   204
  
  
   тю у три роки, незалежно від того, хто подає позов: громадянин (фізична особа), юридична особа, держава тощо.
   Скорочені строки позовної давності встановлені законодавчими актами для окремих видів вимог. Отже, якщо для даного виду вимог не передбачено скороченого строку позовної давності, до неї повинен застосовуватися загальний строк.
   Скорочені строки давності тривалістю шість місяців діють, зокрема, по таких вимогах (ч.2 ст.7 ЦК): а) про стягнення неустойки (штрафу, пені); б) про недоліки проданих речей (ст.237 ЦК); в) що випливають з поставки продукції неналежної якості (ст.249 ЦК); г) про явні недоліки у роботі,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>