ні зобов'язання якості продукції, робіт та послуг. Вони дійсні протягом певних строків (гарантійні строки). Суть гарантійного строку полягає в тому, що при виявленні у продукції (роботах, послугах) відступів від умов договору про якість, покупець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготовлювача: а) заміни товару; б) відповідного зменшення винагороди; в) безоплатного усунення недоліків; г) розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків. Конкретні гарантійні строки встановлюються у стандартах, технічних умовах, правилах про договори підряду на капітальне будівництво та інших підзаконних актах. Сторони можуть встановлювати гарантійні строки у договорі, якщо вони не визначені в нормативному порядку, а також встановити гарантійні строки більш тривалі, ніж це передбачено нормативно-технічною документацією.
   5. У ст.6 ЦК визначені способи захисту цивільних прав і органи, що здійснюють примусовий захист прав громадян та організацій. Цивільне законодавство передбачає випадки, коли порушене суб'єктивне право може захищатися особистими односторонніми діями управомоченої особи без звернення до компетентного юрисдикційного органу. Це має місце, зокрема, при застосуванні управомоченою особою до правопорушника заходів (санкцій) оперативного характеру. З терміном «оперативність» асоціюється швидке, негайне реагування особи на порушення її права. Але сам оперативний захист здійснюєть-
   201
  
  
   ся у певному порядку і строки, встановлені законом або договором. Так, покупець за договором поставки може відмовитися від прийняття простроченої продукції, повідомивши про це постачальника, якщо інше не передбачено договором. Продукцію, відвантажену постачальником до одержання повідомлення покупця, останній зобов'язаний прийняти і оплатити (ч.2 ст.246 ЦК). Таким чином, застосування такого

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>