життя тощо) невіддільні від особи їх носія, безстрокові й довічні.
   Більшість строків, що встановлюється у регулятивних цивільних правовідносинах, дозволяють управомоченій особі здійснювати закладені у суб'єктивному праві можливості і за-довольнити свої інтереси у межах відведеного на це часу. Так само виконання обов'язків у цих відносинах, що здійснюються зобов'язаною особою у встановлений строк, свідчить про звичайне, нормальне протікання суспільних процесів. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права і виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне автоматичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному, претензійному або позовному порядку.
   200
  
  
   Але для деяких правовідносин у законі передбачається, що нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводять до припинення цього права або обов'язку. Такі строки називаються присікальними (преклюзивними). Їхня особливість полягяє у тому, що вони, визначаючи рамки суб'єктивного права (обов'язку) у часі, входять до його змісту як внут-рішньо властива межа існування. Закінчення присікального строку тягне припинення суб'єктивного права або обов'язку, але це не можна визнати достроковим припиненням. Про дострокове припинення права або виконання обов'язку можна говорити лише тоді, коли воно настало до закінчення строку. Припинення ж права або обов'язку, обмежених присікальним строком, відбувається після закінчення строку. Але присікальний характер того чи іншого строку має прямо випливати із змісту відповідної норми закону або умов укладеної угоди.
   4. Суб'єктивне цивільне право підлягає захистові. Порушене право реалізується вже у межах охоронювальних правовідносин. До них належать гарантійні

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>