ратурі наводяться також інші підстави для класифікації строків (визначені і невизначені, загальні і спеціальні, початкові, проміжні та кінцеві, максимальні і мінімальні тощо).
   II. Загальне значення для всіх інститутів цивільного права має поділ строків за способами їх встановлення. Строк визначається календарною датою або закінченням періоду часу, що вираховується роками, місяцями, тижнями, днями чи годинами. Строк може визначатися вказівкою на подію, яка обов'язково має настати, або моментом витребування кредитора (ст.ст.76 і 165 ЦК). Отже, закон допускає кілька способів визначення строку, кожний з них може бути використаний самостійно або одночасно з іншими.
   Найбільша визначеність у взаємовідносинах сторін досягається при позначенні строків календарними датами. Останні можуть бути конкретизовані вказівкою на години і навіть хвилини, приурочені до певної дати. Наприклад, у договорах на використання обчислювальних робіт строки подання замовником підряднику вихідних документів визначаються не тільки календарними датами, а й годинами.
   Досить поширеним способом визначення строку у законодавстві і на практиці є встановлення періодів часу, які вираховуються роками, місяцями, тижнями, днями і годинами. При цьому початковий і кінцевий моменти періоду можуть приурочуватись до певної календарної дати або події, яка обов'язково повинна настати. Наприклад, договір поставки діє з 1 січня по 31 грудня такого-то року.
   Інколи строк визначається вказівкою на подію, яка обов'язково повинна настати. За часову категорію може бути взята подія, настання якої є неминучим, на відміну від події, що використовується при укладенні умовних угод (можливість настання події тут може бути ймовірною). Так, обов'язок щодо поповнення неподаних перевізних засобів на річковому і морському транспорті обмежена

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>