й чи третейський суд при наявності поважних причин пропуску строку позовної давності можуть відновити цей строк і захистити порушене право (ст.80 ЦК). Учасники відносин можуть змінювати встановлені ними строки, наближати або віддаляти момент здійснення певних дій у часі. Отже, і перебіг строку піддається впливу людей, залежить від їхньої волі і свідомості.
   Цивільно-правові строки є часовою (темпоральною) формою руху цивільних правовідносин, формою існування і розвитку суб'єктивних прав і обов'язків, що складають їх зміст. Суб'єктивне право і обов'язок, відповідно, являють собою можливість або необхідність здійснення їх носіями будь-яких дій або утримання від їх здійснення. Зміст строку складають або дія, або подія. Поза цими фактами встановлення та існування строків не мають сенсу. Тому настання або закінчення строку набуває значення не само по собі, а в сукупності з подіями або діями, для вчинення або утримання від вчинення яких цей строк встановлено.
   Отже, строки не належать ні до дій, ні до подій і не займають самостійного місця у загальній системі юридичних фактів.
   197
  
  
   Як форма час (строк) властивий і першим, і другим. Строки, як часова форма, в якій відбуваються події або здійснюються дії (бездіяльність), породжують юридичні наслідки лише у зв'язку з діями і подіями. Наприклад; пропуск строку позовної давності тягне відмову у позові не просто у зв'язку із закінченням такого строку, а тому, що позивач у встановлений строк не пред'явив позову до відповідача про захист порушеного права. З урахуванням всього сказаного правовий строк. можна визначити як період або момент у часі, з настанням або закінченням якого пов'язано певну дію або подію (бездіяльність), які мають юридичне значення.
   Визнанням строків часовою формою протікання подій або здійснення дій (бездіяльності)

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>