ються на основні (конституційні) і звичайні.
   Закони можна розглядати як центр всієї структури цивільного законодавства. Це пояснюється тим, що відповідно до конституційного законодавства нормативні акти вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади носять підзаконний характер, видаються на підставі і на виконання законів і інших рішень законодавчих органів. Даному положенню відповідає зміст законодавчих актів, оскільки в них закріплюються начала політичного і суспільно-економічного життя держави. Наприклад, закони України про власність, підприємства, банки і банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу, захист ринку набули важливого значення для розвитку цивільного законодавства в Україні.
   В Українській державі законодавча влада здійснюється Верховною Радою.
   Отже, закон — це нормативний акт, який затверджується Верховною Радою України. Одним з найважливіших законів України є Цивільний кодекс України (ЦК України), який був затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. В нього внесені зміни і доповнення відповідно до нового цивільного законодавства України, в тому числі. Закону України «Про власність» і Закону України «Про заставу». Це оновлення ЦК України дає можливість стверджувати про деякі його ринкові риси і пристосувати його для регламентації майнових відносин в умовах становлення ринкової економіки в Україні.'
   Подальший розвиток ринкових відносин в Україні вимагає створення цілком ринкового Цивільного кодексу України. Перший варіант проекту такого кодексу вже підготовлено. В процесі його підготовки перед авторським колективом постало складне і відповідальне завдання — створити перший Цивільний кодекс суверенної незалежної України. Він має відпо-відати вимогам ринкової економіки. Цивільне законодавство України в цілому і, зокрема, проект Цивільного

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>