ків за шкоду, заподіяну неповнолітнім віком від 15 до 18 років (ст.447 ЦК України). Він сам повинен відшкодувати заподіяну шкоду. І лише у випадку, коли у нього немає майна або заробітку, достатнього для цього, до відповідальності притягаються батьки, усиновителі або піклувальники.
   За розміром відповідальність буває повною і обмеженою.
   §5. Розмір цивільно-правової відповідальності
   Відповідно до ст.203 ЦК України боржник, що не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання повинен повністю відшкодувати завдані кредиторові збитки (витрати, зроблені кредитором, втрату та пошкодження його майна, а також неодержані ним доходи). У ст.440 ЦК України зазначе-
   193
  
  
   но, що шкода заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню особою, що її заподіяла, у повному обсязі.
   Реалізація принципу повної цивільно-правової відповідальності дозволяє належним чином задовольнити інтереси учасників цивільного обороту, а також інтереси потерпілих, оскільки це забезпечує відновлення їхнього майнового стану, який мав місце до правопорушення.
   У літературі свого часу висловлювалась думка, що принцип повного відшкодування завданих збитків не може застосовуватися у відношеннях між організаціями, оскільки нібито між ними питання може стояти лише про відшкодування позитивної шкоди у майні, а «упущена користь» відшкодуванню не підлягає. Цей погляд певний час поділяла й арбітражна і практика.
   Необхідність повного відшкодування збитків (у тому числі й у відносинах між організаціями) випливає не лише із змісту ст.203 ЦК України, а і з завдання зміцнення договірної дисципліни, господарського розрахунку. Якщо підприємство не виконує своїх договірних обов'язків, то це має позначитися саме на його фінансовому стані. Зрозуміло, що відшкодуванню

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>