тобто до і незалежно від з'ясування питання про те, винна особа, яка заподіяла шкоду, чи ні. Якщо необхідний причинний зв'язок брати за підставу відповідальності, це дасть практиці критерій для відмежування причинного зв'язку, що може і повинен бути підставою відповідальності, від такого зв'язку, що не повинен братися нашою судовою та арбітражною практикою до уваги. Такий підхід, нарешті, сприятиме розв'язанню питання про співвідношення випадку і непереборної сили.
   Деякі юристи, зокрема А.Н.Трайнін, В.Н.Кудрявцев та інші, дотримуються своєрідних поглядів з питань про причинний зв'язок у праві. Так, вони вважають, що підставою відповідальності може бути не тільки необхідний, а й випадковий причинний зв'язок. Розподіл зв'язків на необхідні і випадкові, на їхню думку, має значення для встановлення суб'єктивного моменту: необхідний зв'язок легше передбачити, тому при його наявності найчастіше йдеться про умисел. Випадковий причинний зв'язок важче передбачити, і доводиться мати справу з необережністю.
   186
  
  
   Такий погляд на причинний зв'язок не можна вважати конструктивним. Визнати не лише необхідний, а й випадковий причинний зв'язок підставою відповідальності означає повернутися, по суті, до теорії «необхідної умови», яка свого часу була досить популярною особливо у науці кримінального права, а пізніше різко критикувалася через те, що грунтувалася на механістичному матеріалізмі (критику теорії необхідної умови див.: Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности.—М.,1970.—С.96).
   Наявність майнової шкоди, протиправність дій особи, яка заподіяла шкоду, необхідний причинний зв'язок між діями та шкодою — всі ці умови складають об'єктивну сторону цивільного правопорушення.
   Між тим є ще і суб'єктивна сторона цивільного правопорушення. Її складає вина особи, що заподіяла

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>