бюджет, а також вимога органів державного страхування по обов'язковому страхуванню.
   Власником заставленого майна залишається заставодавець на весь час дії договору застави. Кредитор (заставодержатель) не стає власником заставленого майна, у нього виникає лише право застави на це майно.
   Заставлене майно, за винятком жилих будинків, як правило, передається заставодержателеві, але у силу закону або договору воно може залишитись у боржника.
   Право кредитора на заставлене майно охороняється від будь-яких порушень. Зокрема, якщо заставлене майно вибуде з володіння заставодержателя або боржника (в якого воно було залишено), заставодержатель має право витребувати його від незаконного володільця за ст.150 ЦК України.
   Продаж власником майна, що є предметом застави, не припиняє права застави. У разі переходу права власності на заставлене майно або права повного господарського відання чи оперативного управління ним від заставодавця до іншої особи право застави зберігає силу щодо нового власника.
   Право застави виникає з моменту передачі майна заставодержателеві, а якщо у силу закону або договору воно залишається у заставодавця — з моменту укладення договору застави. Особливе правило встановлено щодо виникнення права застави на жилі будинки. Право застави жилих будинків виникає з моменту нотаріального посвідчення застави.
   Якщо боржник не виконав зобов'язання, предмет застави реалізується у встановленому законом порядку, а одержані від реалізації гроші звертаються на задоволення вимоги кредитора-заставодержателя і на покриття витрат по реалізації предмету застави.
   За загальним правилом, задоволення вимоги кредитора з вартості заставленого майна здійснюється за рішенням суду, арбітражу або третейського суду, хоча законом може бути передбачений також інший порядок звернення стягнення на

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>