ідповідальною є сторона, яка дала завдаток, вона втрачає його — завдаток залишається у другої сторони. Якщо ж за невиконання договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, остання повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку.
   Перспектива втрати суми завдатку спонукає сторони виконати договір. Якщо ж договір, забезпечений завдатком, буде не виконаний з вини однієї сторони, завдаток поліпшує положення другої сторони: сума завдатку, яка залишається на її користь, компенсує повністю чи частково збитки, яких вона зазнала внаслідок невиконання договору. Зрозуміло, що у цьому випадку, якщо сторона задовольняється сумою завдатку, не потрібно доводити наявність збитків та їх розмір.
   Однак, це не означає, що втратою суми завдатку вичерпується відповідальність сторони, винної у невиконанні договору. Остання повинна відшкодувати другій стороні також і збитки, але із зарахуванням суми завдатку, якщо у договорі не передбачено інше (ч.З ст.195 ЦК України). Отже, збитки стягуються лише у частині, в якій вони перевищують однократну суму завдатку, якщо у договорі це питання не було вирішено інакше. Зокрема, сторони у договорі можуть домовитись про те, що збитки будуть стягуватись понад завдаток. Звичайно, якщо йдеться про стягнення збитків, позивач повинен довести їх розмір.
   Завдаток як засіб забезпечення виконання зобов'язань застосовується лише у відносинах між громадянами, між громадянами та організаціями (ст.178 ЦК України). Його необхідно відрізняти від авансу, який також видається у рахунок належних за договором платежів і підтверджує факт укладення договору. Проте аванс не виконує забезпечувальної функції. При невиконання договору він повертається стороні, яка його видала, незалежно від причин невиконання договору і незалежно від того, хто є відповідальним за його

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>