ну перевозок. Коли обов'язок сплатити неустойку випливає з договору, вона називається договірною.
   У першому випадку закон визначає розмір неустойки, умови її стягнення тощо, у другому — ці питання вирішуються (} Дозволених законом межах) за згодою сторін.
   165
  
  
   Угода про неустойку у договорах між організаціями регламентується спеціальними актами. Як правило, в самому нормативному акті, як це зазначалося вище, встановлюються розмір та умови стягнення неустойки. Це не позбавляє неустойку, сплачувану сторонами при невиконанні господарського договору, договірного характеру, оскільки правовою підставою для її стягнення була сама угода сторін про неустойку, хоча зміст цієї угоди у ряді випадків регламентований у нормативному акті.
   У договорах між громадянами питання, зв'язані з неустойкою як засобом забезпечення зобов'язань, регулюються нормами цивільних кодексів. У договорах між організаціями і громадянами ці питання регулюють спеціальними нормативними актами, а при їх відсутності — нормами цивільних кодексів.
   Залежно від співвідношення права на стягнення неустойки та права одержати відшкодування збитків розрізняють чотири види неустойки: а) залікову, б) виключну, в) штрафну, г) альтернативну (ст.204 ЦК України).
   При заліковій неустойці кредитор має право вимагати від боржника, що не виконав або неналежним чином виконав зобов'язання, сплати передбаченої на цей випадок неустойки, а також відшкодування збитків у частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею). Стягнення такого виду неустойки передбачено, наприклад, ст.356 ЦК України. Із змісту ЦК України випливає, що будь-яка неустойка вважається заліковою, якщо інше не встановлено законом або договором.
   Законом або договором неустойці може бути наданий штрафний характер. Якщо неустойка є штрафною, кредитор має право стягнути

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>