у натурі з якихось причин змінюється вимогою про відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Так, якщо кредитор задовольняється сумою неустойки або завдатку, він звільняється від обов'язку доводити розмір понесених збитків; порука та гарантія створюють для кредитора додаткове джерело для задоволення його вимог, а застава гарантує першочерговість задоволення вимог з вартості заставленого майна, усуваючи можливість незадоволення вимог кредитора через відсутність майна боржника, на яке може бути звернене стягнення.
   Правовідношення, яке виникає у зв'язку із забезпеченням зобов'язання одним із зазначених вище способів, є додатковим щодо основного зобов'язання. Тому у разі припинення або визнання недійсним основного зобов'язання припиняється або визнається недійсним і додаткове правовідношення.
   Забезпеченою може бути лише дійсна вимога. Коли немає основного Правовідношення, не може бути і Правовідношення, яке виникає із застави, поруки, завдатку, неустойки, гарантії.
   Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення виконання (ст.179 ЦК України).
   Загроза втратити певну грошову суму спонукає боржника належним чином виконати договір, а при невиконанні боржником договору стягнення з нього неустойки дозволяє кредитору відшкодувати повністю або частково збитки, що були
   164
  
  
   наслідком таких дій (бездіяльності) боржника. При цьому сплата неустойки не звільняє боржника від обов'язку виконати договір. З цього приводу у ст.207 ЦК України зазначається, що сплата неустойки (штрафу, пені), встановленої на випадок прострочення або іншого неналежного виконання зобов'язання, і відшкодування

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>