ння. Вимога належного виконання обов'язку повинна перевірятися з погляду закону, договору, а також відповідних вимог, що звичайно ставляться.
   Принцип реального виконання обов'язку тісно зв'язаний з принципом належного виконання і стосується лише предмета. Зобов'язання повинно бути виконане у натурі — така вимога закону (ст.208). Реальне виконання — це виконання, яке відповідає умовам щодо предмета обов'язку, тобто боржник повинен вчинити дії по наданню кредитору благ, які є предметом обов'язку. Реальне виконання обов'язку не допускає його заміни відшкодуванням збитків і сплатою неустойки.
   Принцип реального виконання набуває особливого значення у договірних відносинах між організаціями, оскільки майновий інтерес колективу може не співпадати з інтересами споживача. Виробничнику краще іноді сплатити штраф, відшкодувати збитки, ніж виконувати обов'язок у натурі. Однак, оскільки його продукція потрібна споживачеві, то з цим необхідно рахуватися, тобто забезпечити реальне виконання обов'язку.
   У випадку невиконання обов'язку по передачі індивідуально-визначеної речі у власність або користування кредитор вправі вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі йому. Такий спосіб реалізації принципу реального виконання може бути реалізований через суд або арбітраж.
   Якщо предметом обов'язку є речі, визначені родовими ознаками, то правом вимагати примусової їх передачі наділені організації. В умовах розвитку товарного ринку це правило не втрачає свого значення хоча б тому, що дає підстави для оцінки порядності контрагента. Крім того, правило ч.2 ст.208 — це право кредитора, і йому самому вирішувати: чи розірвати договір і укласти його з іншим контрагентом, чи вимагати примусового виконання.
   Таке право кредитора має свої межі — принцип реального виконання діє у межах господарського

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>