жави. Але такого роду обов'язки — це обов'язки перед контрагентом. Тому у літературі і підкреслюється власне ця сторона. Так, А.К.Юрченко визначає обов'язок як забезпечену законом міру необхідної поведінки для задоволення визнаного законом інтересу уповноваженого.2 З інтересом уповноваженого обов'язок зв'язує Ю.К.Толстой.3 Деякі автори взагалі не включають інтерес у визначення обов'язку.4
   ________________________________
   'Оксамитний В.В. Правомерное поведенче личности.—К., 1985.
   2Юрченко А.К. Гражданские правоотношения//Сов. Гражданское право/Под ред.В.Т.Смирнова, Ю.К.Толстого, А.К.Юрченко.—
   Л..1982.-Ч.1.-С.75.
   ЗТолстой Ю.К. К теории правоотношения.—Л.,1959.—С.4б.
   4Советское гражданское право//Под ред. В.Ф.Маслова и А.А.Пушкина-Т.І—С.90.
   152
  
   Звичайно, що при виконанні цивільно-правового обов'язку реалізується інтерес уповноваженого. Разом з цим будь-який суб'єкт права, не маючи інтересу, не буде вступати у правовідносини. Постачальник, поставляючи за договором продукцію, забезпечує здійснення суб'єктивного права контрагента на отримання продукції, реалізує його інтерес. Однак виконанням такого обов'язку він реалізує і свій госпрозрахунковий інтерес. Тому юридичний обов'язок можна визначити як забезпечену законом міру необхідної поведінки, в якій виражено інтерес держави, уповноваженого суб'єкта і зобов'язаної особи.
   Вчиняючи певні дії, зобов'язана особа має на меті припинити свій обов'язок. Дією, яка самостійно викликає правові наслідки, є і прийняття виконаного другою стороною. Отже, дії, що вчиняють такі суб'єкти у процесі виконання цивільно-правових обов'язків, — це односторонні угоди. Таким чином, виконання обов'язку у зобов'язальних правовідносинах за юридичною природою являє собою односторонню угоду. Виконання обов'язків у зобов'язальних відносинах повинно

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>