в тому випадку, коли представник укладає угоду на основі і в межах представництва, тобто коли представник діє в межах повноважень.
   В силу ст.62 ЦК України повноваження можуть визначатися довіреністю, законом або адміністративним актом, а також випливати з обстановки, в якій діє представник. Це, наприк-лад, стосується продавця магазину, касира, працівника пошти тощо.
   Види представництва. У залежності від того, ким визначається представник і на чому грунтуються його повноваження, розрізняють обов'язкове і добровільне представництво.
   Характерними ознаками обов'язкового представництва, по-перше, є те, що представник і його повноваження встановлюються нормативними актами (цивільними, сімейними, адмі-ністративними). Наприклад, батьки, усиновителі, опікуни виступають представниками недієздатних осіб, неповнолітніх дітей до 15 років, в силу прямої вказівки закону (ст.ст.14, 16 ЦК України, ст.144 КпШС України). По-друге, особа, яку представляють, не приймає участі в призначенні представника, і вона не може особисто відмінити чи змінити повноваження представника, бо ці повноваження визначаються законом.
   Різновидністю обов'язкового (законного) представництва є так зване статутне представництво. За статутним представництвом представниками виступають уповноважені організації, яким їхнім статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів цих організацій.
   Добровільне, або, як його ще називають, договірне, представництво — це представництво, що грунтується на волі особи, яку представляють і яка особисто визначає повноваження
   147
  
  
   представника, як правило, шляхом видачі довіреності або шляхом укладання договору доручення.
   Поняття повноважень представника і іх особливості. Повноваження представника — це те коло прав і обов'язків, які покладаються на нього. Без повноважень

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>