сіб. Однак окремі права за своїм характером або в силу вимог закону можуть здійснюватися тільки особисто носієм права: складання заповіту, видача довіреності, договори довічного утримання та інші.
   Кожний правосуб'єктний громадянин чи юридична особа заінтересовані в особистому здійсненні прав незалежно від їх характеру. Разом з цим закон дозволяє громадянам і юридич-ним особам здійснювати свої права через представника. Такі повноваження зумовлені тим, що громадянин у зв'язку з відсутністю необхідного обсягу дієздатності або фізичної можливості змушений вчиняти юридичні дії через інших осіб. У силу певних обставин правосуб'єктний громадянин може доручи-
   145
  
  
   ти здійснення своїх прав також іншим особам. Таким правом користуються і юридичні особи. Правовою формою здійснення прав через інших осіб є представництво (ст.62 ЦК України).
   §5. Представництво і довіреність
   Поняття представництва. В цивільному праві представництво розглядається як одна із форм реалізації громадянами і юридичними особами належних їм прав і обов'язків через представників. Представництво може мати місце не тільки за власною волею суб'єкта цивільного права, а також у зв'язку з відсутністю у нього юридичної здатності чи фізичної можливості вчиняти юридичні дії.
   Виходячи із змісту ст.62 ЦК України можна дати таке визначення представництва. Представництвом звуться такі відносини, при яких угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють), створює права і обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють.
   Представництво є складним правовідношенням за своїм суб'єктним складом. В ньому беруть участь: представник, особа, яку представляють, і третя особа, з якою представник укладає угоди або чинить інші юридичні дії.
   Суть представництва полягає в тому, що угоди та інші

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>