здійснюється певним способом. Межі свободи вибору способу залежать від характеру право-
   144
  
  
   вої норми. Якщо такі способи визначені імперативною нормою, то уповноважена особа повинна їм слідувати. Так, у силу ст.227 ЦК України договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору.
   По-іншому вирішується питання щодо виборів способів здійснення, якщо вони містяться у диспозитивній нормі. Тоді сторони самі обирають спосіб здійснення права, а передбачений нормою спосіб діє лише у тому разі, якщо сторони не обрали іншого. Наприклад, ст.128 ЦК України наділяє сторони правом самим визначати момент переходу права власності за договором. Якщо вони не скористались з цього права і закон не визначає іншого, то діє правило, відповідно до якого право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі.
   У виняткових випадках здійснення права уповноваженим можливе лише за згодою особи, інтереси якої можуть бути порушені. Наприклад, за договором довічного утримання пра-цездатна особа, що бяре на себе обов'язок довічного утримання непрацездатної, набуває право власності на будинок. Однак відчуження будинку набувачем за життя відчужувача не допускається. Якщо здійснення права зв'язане з необхідністю визначення його порядку, то суб'єкти права вправі самі визначити такий порядок (ст.118 ЦК України). Носій права може передати свої права повністю або частково. Таким повноваженням уповноважений наділяється відносно майнових прав. Що ж до особистих немайнових прав, то вони невіддільні від його носія, а тому не можуть відчужуватись.
   Вибір способу здійснення права виявляється також у вирішенні носієм права питання: реалізувати свої права особисто чи через інших

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>