о, але із змісту закону можна зробити висновок, що жиле приміщення надається громадянину для проживання в ньому. Це означає, що використання житла не для проживання або тривале непроживання у квартирі (за винятком випадків, коли останнє викликано поважними причинами) суперечить призначенню житлових прав. Ситуація не зміниться, якщо інші умови найму жилого приміщення виконуються. Жилий будинок, який належить громадянину на праві власності, відповідно до ст. 150 Житлового кодексу України призначений для особистого проживання громадянина і членів його сім'ї. Якщо у нормі, що передбачає зміст суб'єктивного права, визначено його призначення, як у наведених вище прикладах, то кваліфікація поведінки уповноваженої особи здійснюється на підставі даної норми.
   У законодавстві можуть зустрічатися норми, які визначають зміст суб'єктивного права, не вказуючи на його призначення.
   142
  
  
   У таких випадках необхідно керуватися ч.І ст.5 ЦК України, яка визначає загальне правило здійснення прав. Відповідно до цього припису уповноважений зобов'язаний використовувати своє право для мети, яка б забезпечувала його інтереси, але останні мають співпадати з інтересами громадян, їхніх колективів та суспільства в цілому.
   Межі права можуть визначатися шляхом заборони певних дій носієм права. При визначенні меж здійснення права, вказівкою на призначення права або шляхом заборони вчиняти відповідні дії, закон покладає на уповноваженого юридичний обов'язок, порушення якого визнається протиправною поведінкою.
   ЦК України (ч.2 ст.5) зобов'язує громадян і організації при здійсненні прав і виконанні обов'язків дотримуватись закону і поважати моральні принципи. Із тексту вказаної норми можна зробити висновок, що правовій оцінці підлягає не лише мета, якої намагаються досягти суб'єкти правовідносин, а й способи,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>