б'єкт права, здійснюючи своє право, не визначає його мети своєю волею, він не може лише виходити за межі закону.
   Так, Закон про власність передбачає, що власність громадян є їхнім особистим надбанням і використовується ними на
   141
  
  
   свій розсуд для задоволення різноманітних матеріальних і духовних потреб або самостійного ведення господарської діяльності. Призначенням особистого права власності є: а) здійснення різноманітних матеріальних і духовних потреб; б) ведення господарської діяльності. У цих межах власник здійснює своє право своєю владою і у своїх інтересах. Наділяючи державні підприємства майном на праві повного господарського відання, Закон про власність передбачає, що здійснюючи це право, підприємство володіє, користується і розпоряджається зазначеним майном і на свій розсуд вчиняє щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємств.
   Відповідно до даних повноважень Закон наділяє підприємство правом передавати іншим підприємствам і організаціям, обмінювати, здавати в оренду, надавати безплатно у тимчасове користування і володіння будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу, якщо вони зношені або морально застаріли. Підприємство також вправі передавати матеріальні і грошові ресурси (у тому числі за згодою трудового колективу, кошти фондів економічного стимулювання) іншим підприємствам і організаціям, які виконують роботи або послуги для підприємства. Вчинення будь-якої дії із перерахованих вважається правомірним, оскільки здійснюється відповідно до призначення.
   В окремих випадках спеціальне призначення права не визначено у законі, але його зміст є очевидним. Так, призначення житлових прав у тексті Житлового кодексу України безпосередньо не визначено,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>