воїх взаємовідносинах ініціативу, активність, вступати у різного роду суспільні відносини, за якими визнається юридичне значення, хоч вони і не передбачені законом. Такі дії суб'єктів впливають на формування правової дійсності.
   Принцип «дозволяється все, що не заборонено законом» знайшов широке втілення у законах про підприємства, про кооперацію, про індивідуальну трудову діяльність, у нормативних актах про аренду та підрядні форми праці, самофінансування тощо.
   §3. Межі здійсненння цивільних прав
   Наділяючи суб'єктів цивільних прав широким діапазоном можливої поведінки, свободою вибору у здійсненні права, закон пред'являє до них певні вимоги. Вони закріплені у законодавстві і кваліфікуються як межі здійснення прав. Встановлення таких вимог зумовлено суттю суб'єктивного права. Будь-яке суб'єктивне право — міра можливої поведінки, а тому саме суб'єктивне право має свої межі (міру), без яких перетворюється у свавілля. Не може бути і абсолютної свободи — вона завжди нормована відповідними соціальними нормами і знаходить вираження у правах та обов'язках. Оскільки саме суб'єктивне право має межі, то його здійснення також не може бути безмежним. Носій права у процесі його здійснення має бути підвладним вимогам закону, що встановлює межі:
   в яких суб'єктивне право тільки й може бути здійсненим.
   Межі здійснення суб'єктивних цивільних прав передбачені у ч.2 ст.5 ЦК України, відповідно до якої цивільні права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються у суперечності з призначенням цих прав.
   У силу даної норми здійснення суб'єктивних прав не повинно передусім виходити за межі їх призначення (мети, цілі з приводу якої права надаються учасникам цивільних право відносин). Призначення цивільних суб'єктивних прав визначає цивільне законодавство. Однак, це не означає,

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>