України);
   в) укладені громадянами, визнаними недієздатними (ст.52 ЦК України);
   г) укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства (ст.49 ЦК України);
   д) юридичних осіб, що суперечать їхнім цілям (ст.50 ЦК України);
   е) мнимі та удавані угоди (ст.58 ЦК України).
   Заперечні угоди. Деякі угоди з дефектами суб'єктного складу волі все ж таки породжують права і обов'язки сторін, а отже, є дійсними. Проте їхня дійсність є нестійкою, нестабільною, оскільки законодавець надав право відповідним особам заперечувати угоди у суді або в арбітражі, а тому вони можуть бути визнані недійсними. Тому й називаються вони відносно дійсними, або заперечними. До них належать угоди, укладені:
   а) неповнолітніми віком від 15 до 18 років (ст.53 ЦК України);
   б) громадянами, обмеженими у дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами (ст.54 ЦК України);
   134
  
  
  
   в) громадянами, нездатними розуміти значення своїх дій (ст.55 ЦК України);
   г) внаслідок помилки (ст.56 ЦК України);
   д) внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою або збігу тяжких обставин (ст.57 ЦК України).
   На практиці нікчемні і заперечні угоди розрізняють відповідно до тексту норм, що містяться у главі 3 «Угоди» ЦК України. Тут передбачено два формулюваня: «недійсною є угода» (ст.ст.50-52 ЦК України) та «угода ... може бути визнана недійсною» <ст.ст.53-57 ЦК України). З граматичного і логічного тлумачення першого формулювання можна дійти висновку, що у зазначених статтях кодексу йдеться про нікчемні угоди. Друге формулювання має на увазі заперечні угоди.
   Угода, визнана недійсною, вважається такою з моменту Ї1 укладання (ст.59 ЦК України). Це правило поширюється на всі недійсні угоди, у тому числі й ті, визнання недійсності яких залежить

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>