звертається у доход держави.
   Крім того, друга сторона відшкодовує потерпілому понесені ним витрати, втрату або пошкодження його майна, тобто збитки, зв'язані з укладенням недійсної угоди.
   Іноді особи, укладаючи угоду, не мають справжнього уявлення щодо всіх й умов, а тому їхня воля формується під впливом неправильних уявлень, тобто, якби сторонам було відомо про справжній стан речей, вони не уклали б таку угоду. Вона є дефектною.
   Відсутність справжнього уявлення про те чи інше явище життя або природи прийнято називати помилкою. У даному випадку під помилкою слід розуміти неправильне сприйняття стороною суб'єкта угоди, предмета або інших істотних умов угоди, що вплинуло на їхнє волевиявлення, і є підстава вважати, що в іншому разі угоду не було б укладено. Враховуючи це, законодавець передбачив, що угода, укладена внаслідок помилки, яка має істотне значення, може бути визнана недійсною (ст.56 ЦК України). Тут мається на увазі не будь-яка помилка, а лише та, яка має істотне значення. Встановлювати істотність помилки має право суд.
   Під помилкою, що має істотне значення, як зазначалось вище, слід розуміти помилку щодо істотних умов угоди (ст. 15:
   ЦК України). Судова практика виходить з того, що помилка яка стосується мотивів укладання угоди, не веде до визнанні її недійсною. Право вимагати визнання угоди недійсною належить стороні, яка діяла під впливом помилки. Проте під впливом помилки можуть перебувати обидва учасники угоди.
   Наприклад, громадянин продає музею картину, яка на його думку, написана художником В.М.Васнецовим. Працівники музею, придбавши картину, також впевнені у цьому. Згодом встановлюється, що це копія. Тут припускаються помилки обидві сторони і, отже, кожна з них вправі пред'явити позов про визнання угоди недійсною.
   Якщо угоду визнано недійсною, то сторони

<<<назад<<< * перейти на стр. 1-522 * збірник літератури №2 * >>>далее>>>